| nevylikovna | Дата: Четвер, 13.09.2012, 12:44 | Повідомлення # 1 |
|
брунька
Група: Користувачі
Повідомлень: 11
Статус: Offline
| В час, коли сонце вселяється в ліхтарі і вікноокі вулики із картону, дай мені вдосталь пітьми і сліпих тхорів, щоби зайти за межі твоїх кордонів, щоби зайти і втратити глузд і пам’ять, розцілувати ніч у вологі трави, вибуяти з прив’ялого у нев’янне, з бляклого у яскраве…
В час, коли світ – театр напівтіней, де найпалкіші війни примирить ковдра, дай мені вдосталь вірян, мій сумний Мойсей, вивести з коми, висушити, де мокро, вивести в тебе: в обітовані землі твого гіркого тіла, забути вихід, розцілувати ніч у вагітні стебла і вколисатись тихо…
Посередність. Пересічність. Ординарність.
|
| |
| |
| Оксанка | Дата: Понеділок, 24.09.2012, 15:50 | Повідомлення # 2 |
 яблучко
Група: Администраторы
Повідомлень: 1004
Статус: Offline
| nevylikovna, цікавий такий вірш. трохи гублю рими. але може то і виправдано ритмом змісту
роблю собі замітку - у збірку "Полювання"
Мрії збуваються ! :)
|
| |
| |
| Татарівна | Дата: Середа, 26.09.2012, 12:09 | Повідомлення # 3 |
 брунька
Група: Модератори
Повідомлень: 70
Статус: Offline
| ось цей вірш дуже гарний. не просто майстерно написаний, а вірш 
Байдуже, якії в картини обводи,
Аби малювання майстерне.
|
| |
| |
