|
|
|
|
 |
|
Мій віршик...
| |
| Kak2s | Дата: Вівторок, 13.03.2012, 23:54 | Повідомлення # 1 |
 брунька
Група: Користувачі
Повідомлень: 10
Статус: Offline
| Один лише погляд і дотик руки
Неначе здіймає у серці цунамі,
І в берег приточної в море ріки
Щораз б*єьбся хвиля розлуки між нами.
Хоч ніби забулось минуле давно,
Минуло й гадати про нього даремно.
Все швидко минуло, неначе кіно,
Та в серці у мене вона потаємно.
Ще іноді бачу, здаля, її крок
І хочеться бігти назустріч, летіти,
Та знаю вперед я, неначе пророк -
Мені залишається лише хотіти
І з памяті стерти не можу, чомусь,
І серце людське непідвладне наказам.
До неї в полон я без бою здаюсь,
Не вірячи чесним, гірким її фразам.
Забути про все, і болі в тартар
Та як же можливо її не любити?
Любов, лише - кара, та зовсім не дар...
І ось - її сильно, жорстоко побито...
Загоятся рани, затягнуться шви,
Та де взяти сили, щоб жити без неї?
Лише сірі хмари і грізні шторми,
Вирують в безодні любові моєї.
|
| |
| |
| Оксанка | Дата: Середа, 14.03.2012, 00:28 | Повідомлення # 2 |
 яблучко
Група: Администраторы
Повідомлень: 1004
Статус: Offline
| сподобалося цунамі" - "нами
не сподобалося даремно-потаємно, летіти-хотіти.
сподобався ритм, хоча місцями змінюється.
Kak2s, що ще маєте? 
Мрії збуваються ! :)
|
| |
| |
| Анатель | Дата: Середа, 14.03.2012, 03:10 | Повідомлення # 3 |
 редактор
Група: Модератори
Повідомлень: 246
Статус: Offline
| Згодна з Оксаною, давайте ще))
Ars longa, vita brevis.
Мяу!!!
|
| |
| |
| Ясна | Дата: Середа, 14.03.2012, 10:45 | Повідомлення # 4 |
 брунька
Група: Модератори
Повідомлень: 81
Статус: Offline
| Мені сподобалося. Дуже емоційно, передається біль ліричного героя, образно, є гарно підмічені тонкі психологічні деталі.
Деякі образи видаються незакінченими, хочеться більшої розгорнутості.
|
| |
| |
| Kak2s | Дата: Середа, 14.03.2012, 11:54 | Повідомлення # 5 |
|
брунька
Група: Користувачі
Повідомлень: 10
Статус: Offline
| Оксанка, Таке запитанячко, на рахунок не сподобались рими: летіти - хотіти - моя помилка, і я її розумію. а от друга не піддається моєму розумінню, вона тільки Вам не сподобалась, чи являється технічною помилкою? Додано (14.03.2012, 10:54)
---------------------------------------------
Я знав давно, що світ не без чудес,
Душа мрійливо марила дивами -
Вона дістатись прагнула небес,
Щоб відстаней не було поміж нами!
Я в світ летів де таємниць моря,
Та лиш одна здавалась океаном -
Це була мила усмішка твоя,
Закутана солодженим туманом!
При блискавках за нею мандрував,
Щоб розгадати загадку велику!
На шмаття вітер тіло розривав,
Та біль, немов забита в груди піка!
Ось так минали дні, а то й роки,
Але здавалось, що тисячоліття!
Я в мареннях відчув тепло руки,
Любов твою і доброту всесвітню,
Серця обох забились в унісон,
Але пройшли видіння ті прекрасні,
Відкрились очі - це всього лиш сон!
Зійшло над горизонтом сонце ясне!
|
| |
| |
| Анатель | Дата: Середа, 14.03.2012, 13:03 | Повідомлення # 6 |
|
редактор
Група: Модератори
Повідомлень: 246
Статус: Offline
| друга рима - даремно-потаємно - теж однотипна. так само і в другому вірші - небес-чудес, океаном-туманом,
мандрував-розривав, прекрасні-ясне. тобто, техніка накульгує, але сам вірш, як і перший досить симпатичний.
Ars longa, vita brevis.
Мяу!!!
|
| |
| |
| Kak2s | Дата: Середа, 14.03.2012, 13:35 | Повідомлення # 7 |
|
брунька
Група: Користувачі
Повідомлень: 10
Статус: Offline
| Анатель, Тоді запитаня: як би зробили Ви? Додано (14.03.2012, 12:35)
---------------------------------------------
І ще одне: я розумію свої помилки відносно дієслівних рим! Поясніть в чому полягає однотипність рими? адже однотипною можна назвати кожну і при бажання можна розкритикувати будь-який шедевр, не те що мої рядки!
|
| |
| |
| Анатель | Дата: Середа, 14.03.2012, 14:08 | Повідомлення # 8 |
|
редактор
Група: Модератори
Повідомлень: 246
Статус: Offline
| Однотипні рими - то не злочин, звісно, але вони видають або початківця, або ледаря, або людину, що не має дару. Що таке однотипні рими - це коли римуються іменники з іменниками, дієслова з дієсловами, прикметники з прикметниками. От якщо римувати дієслово з іменником, чи іменник з прислівником - то буде цікавіше. Зараз подумаю, що би зробила я з Вашого другого вірша, якщо потім не поб"єте - буду вдячна))))
Ars longa, vita brevis.
Мяу!!!
Повідомлення відредагував Анатель - Середа, 14.03.2012, 14:13 |
| |
| |
| Kak2s | Дата: Середа, 14.03.2012, 14:34 | Повідомлення # 9 |
|
брунька
Група: Користувачі
Повідомлень: 10
Статус: Offline
| Анатель, Ну, от, це я сприйняв, як критику і конкретну вказівку на те, що не так! А фрази типу - мені не подобається, це вже зовсім суб*єктивне бачення! Дякую! Додано (14.03.2012, 13:29)
---------------------------------------------
Ясна, Ніхто не ідеал! Дякую! Додано (14.03.2012, 13:34)
---------------------------------------------
Якось мов сон...у вересні чи жовтні,
Моїм очам явилася вона,
Немов троянда між листків пожовклих,
Що дивним цвітом раптом зацвіла.
Там осінь замінилася весною,
Замість вітрів зеленії поля
І, поміж трав, вона була зі мною...
Там моє щастя наче немовля,
Заплакало, ображене обманом,
Забилося й завмерло на віки -
Вона була лише густим туманом,
На березі глибокої ріки.
Й замерзлий сніг, збілілим покривалом,
Що гріє молоду озимину,
Мою любов накрив, мов не бувало,
Засипав цю історію сумну.
|
| |
| |
| Анатель | Дата: Середа, 14.03.2012, 15:21 | Повідомлення # 10 |
|
редактор
Група: Модератори
Повідомлень: 246
Статус: Offline
| ну, щось таке - основна тема наче збережена, теми рядків намагалась теж по максимуму не ламати.
Я знав давно, у світі є дива,
О, як моїй душі хотілось дива!
Дістатись неба, і торкнутись Вас,
Без перепон... душа моя мрійлива...
Летів у світ, де таємниць моря,
Та лиш одне перепливти несила -
Ця таємниця - усмішка твоя,
Мов крізь туман, така близька і мила.
При блискавках відшукував її,
Щоб розгадати загадку велику.
З вітрами я кидався у бої,
Знав біль, немов пробила груди піка!
Без ліку літ з тим болем протекло,
Здавалось навіть, що тисячоліття!
Та, марячи, відчув руки тепло,
Любов твою і доброту всесвітню,
Відчулось - серце в нас на двох одне...
Та марення розвіялось одначе,
Минувся сон, лиш біль не промине...
Розплющив очі... бачу - сонце плаче...
Ars longa, vita brevis.
Мяу!!!
|
| |
| |
| Анатель | Дата: Середа, 14.03.2012, 15:24 | Повідомлення # 11 |
|
редактор
Група: Модератори
Повідомлень: 246
Статус: Offline
| Quote (Kak2s) Вона була лише густим туманом,
На березі глибокої ріки.
Дуже гарні рядки. Чудовий образ.
З римами - знову ж трохи є однотипних, хоча твір гарний і на деякі технічні недоліки можна прикрити очі
Ars longa, vita brevis.
Мяу!!!
|
| |
| |
| Оксанка | Дата: Четвер, 15.03.2012, 00:46 | Повідомлення # 12 |
|
яблучко
Група: Администраторы
Повідомлень: 1004
Статус: Offline
| Quote (Kak2s) А фрази типу - мені не подобається, це вже зовсім суб*єктивне бачення! Дякую!
ну, звісно) але Анатель сказала вам те, що подумала я. щоб мати уяву про ваш поетичний стиль, рівень я і попросила одразу показати ще якийсь вірш.
отже, однотипні рими не є недоліком, але кожен прагне удосконалюватися, тому римуючи однакові частини мови, ми намагаємося подавати їх не в одному відмінку, наприклад. ви використали це у парі "прекрасні-ясне" - множина-однина; але "весною-мною", "туманом-обманом" - один відмінок і уже не так звучить. а "жовтні-пожовклих" поетично, свідчить про вашу роботу над Образами.
то що є ще?)
Мрії збуваються ! :)
|
| |
| |
| Kak2s | Дата: Четвер, 15.03.2012, 01:32 | Повідомлення # 13 |
|
брунька
Група: Користувачі
Повідомлень: 10
Статус: Offline
| Ну, якщо чесно - роботи там мало, я більше пишу експромтом і коли бачу в творі помилки, дуже рідко їх виправляю, просто стараюсь їх уникати надалі! На рахунок: що є ще? - є багато чого, але...
В мене запитання, конкретно, до Вас: що Вас так змінило з часу мого останнього візиту на сайт? Вперше мене так не приймали...аж дивно, я очікував на агресію...
|
| |
| |
| Анатель | Дата: Четвер, 15.03.2012, 17:55 | Повідомлення # 14 |
|
редактор
Група: Модератори
Повідомлень: 246
Статус: Offline
| Перепрошую, що так перехоплюю питання, просто цікаво, чому Ви чекали на агресію? думаю, не критика змінилась, а Ваше сприйняття))) ну, і Ви, мабуть, твори трохи не такої якості раніш подавали...
Ars longa, vita brevis.
Мяу!!!
|
| |
| |
| Kak2s | Дата: П`ятниця, 16.03.2012, 11:07 | Повідомлення # 15 |
|
брунька
Група: Користувачі
Повідомлень: 10
Статус: Offline
| Анатель, І критика змінилась, і сприйняття, і "якість" творів! Але я вернувся довести, що Оксанка, була не права в своїх доводах і вчитися писати можна не тільки під шквалом суворої критики, бо це "вбиває", а людина в якої душа проститься щось написати - не завжди солдат! Добре, що "Севама" не єдиний сайт подібної тематики! Додано (16.03.2012, 00:41)
---------------------------------------------
Оксанка, Чи варто - не Вам вирішувати (хоча можете бан поставити)!
вбиває ставлення? - не кажіть...я особисто знаю людей, які через першу критику одразу закидали перо під стіл і навіть не пробували писати далі, і це люди, далеко, не такі запальні, як я!
Дотепер не вважаю, що когось образив, адже спочатку мене розібрали на частини, практично, не пояснивши чому. А листи в приваті...їх причину Ви прекрасно розумієте!
"...по справжньому творчі і наполегливі..."? - а хто це? Чи не забагато Ви берете на себе, вирішуючи хто по справжньому творчий?
Просто я знайшов сайт, де прийняли "зеленого" і вже багато чого навчили, і критика була, і поради, все інше! Просто хочу сказати, що працювали б Ви з людським підходом до людей було б набагато краще! Знаю, що захочете посперечатись про методи роботи! Не варто! Про їх НЕефективність свідчить кількість користувачів сайту! В іншому випадку було б разів в десять більше!
Одним словом: я сказав, що хотів! Якщо хочете щось відповісти - будь ласка...і давайте припинимо марну дискусію, практично її не почавши!
Ще не знаю чи варто мені бути ТУТ, але якщо і буду - не знаю, чи зможемо ми вести розмови на "нормальному" рівні...висновок напрошується сам! Додано (16.03.2012, 10:07)
---------------------------------------------
Пройшов вже довгий день
Слова чужих пісень
У пам'яті моїй
Зажуреній, сумній
І все-одно люблю
Омріяну мою
І як не пам'ятати
Той погляд, що завзято
Нагадує минуле
Яке давно забули
Та як забути очі
Що в снах моїх щоночі?
Де щастя полохливе
Тікає поряд з ними...
|
| |
| |
|
|
