Анатель | Дата: Неділя, 11.12.2011, 01:28 | Повідомлення # 1 |
редактор
Група: Модератори
Повідомлень: 246
Статус: Offline
| Ти відходиш у осінь. За стінами плакальниць-злив Звіздарі-листопади мережать Раптовий неспокій. По намоклім волоссі, Щоках, силуетами слів, Що тобі не належать, Стікають краплинами кроки. Уповільнено час Увіллється абсентом до жил. І на день сороковий потопу, Чи просто по тобі, Найбезумніший з нас Із останніх, згасаючих, сил Листопадові стропи Розірве і впаде за обрій…
Ars longa, vita brevis.
Мяу!!!
|
|
| |