| Анатель | Дата: Неділя, 11.12.2011, 01:28 | Повідомлення # 1 |
 редактор
Група: Модератори
Повідомлень: 246
Статус: Offline
| Ти відходиш у осінь.
За стінами плакальниць-злив
Звіздарі-листопади мережать
Раптовий неспокій.
По намоклім волоссі,
Щоках, силуетами слів,
Що тобі не належать,
Стікають краплинами кроки.
Уповільнено час
Увіллється абсентом до жил.
І на день сороковий потопу,
Чи просто по тобі,
Найбезумніший з нас
Із останніх, згасаючих, сил
Листопадові стропи
Розірве і впаде за обрій…
Ars longa, vita brevis.
Мяу!!!
|
| |
| |
