krabat | Дата: Понеділок, 29.10.2012, 00:09 | Повідомлення # 1 |
квіточка
Група: Модератори
Повідомлень: 497
Статус: Offline
| Ну що тобі треба від мене тепер? Чавун поміж ребер, і усмішки флер. Я музика горя, ти - музика неба, ти - лагідна Геба, а я - Люцифер!
Усіх континентів безмежний етер тобі присвятив в фіміамах лампадних! Ти музика щастя, я нота розладів. Ну що тобі треба від мене тепер?
Сміялась: "Ти - янгол?" - брехав і не вмер. Шепнула: "Не йди" - не вилазив зі спалень. Сказала: "Стань першим" - я став геніальним, ну що тобі треба від мене тепер?
Я вичерпав плату, всі дні свої стер. Останній згорає в замети закутий. Був співом чудес, став піснями цикути, ну що тобі треба від мене тепер?
Зпід заступу крикну колись :"Відтепер я добривом став для Едемського саду, Ти ж - диво...Та годі плекати досаду! Дограєш ту роль ти без мене тепер".
Здригнулись віконниці, вітер завмер. Ти вийшла в простому, що завше носила. Сказала:" Люблю. Більш терпіти несила. Ну що тобі треба від мене тепер?"
|
|
| |