| krabat | Дата: Понеділок, 29.10.2012, 00:09 | Повідомлення # 1 |
|
квіточка
Група: Модератори
Повідомлень: 497
Статус: Offline
| Ну що тобі треба від мене тепер?
Чавун поміж ребер, і усмішки флер.
Я музика горя, ти - музика неба,
ти - лагідна Геба, а я - Люцифер!
Усіх континентів безмежний етер
тобі присвятив в фіміамах лампадних!
Ти музика щастя, я нота розладів.
Ну що тобі треба від мене тепер?
Сміялась: "Ти - янгол?" - брехав і не вмер.
Шепнула: "Не йди" - не вилазив зі спалень.
Сказала: "Стань першим" - я став геніальним,
ну що тобі треба від мене тепер?
Я вичерпав плату, всі дні свої стер.
Останній згорає в замети закутий.
Був співом чудес, став піснями цикути,
ну що тобі треба від мене тепер?
Зпід заступу крикну колись :"Відтепер
я добривом став для Едемського саду,
Ти ж - диво...Та годі плекати досаду!
Дограєш ту роль ти без мене тепер".
Здригнулись віконниці, вітер завмер.
Ти вийшла в простому, що завше носила.
Сказала:" Люблю. Більш терпіти несила.
Ну що тобі треба від мене тепер?"
|
| |
| |
