Середа, 13.12.2017, 11:10
Вітаю Вас Гість | RSS
Головна | З Марини Цвєтаєвої. Вже скільки їх... - Форум | Реєстрація | Вхід
Меню сайту
Форма входу
Пошук
Міні-чат
50
Друзі сайту
Статистика
sevama
[ Нові повідомлення · Учасники · Правила форуму · Пошук · RSS ]
Сторінка 1 з 11
Модератор форуму: krabat 
Форум » ТВОРИ » Володя Минькач » З Марини Цвєтаєвої. Вже скільки їх...
З Марини Цвєтаєвої. Вже скільки їх...
krabatДата: Неділя, 02.09.2012, 22:39 | Повідомлення # 1
квіточка
Група: Модератори
Повідомлень: 498
Статус: Offline
З Марини Цвєтаєвої. Вже скільки їх...
Крабат, 01.09.2012 року

Вже скільки їх безодня, що розверзлась
В далекій глибині
Поглинула. Колись підійде черга
За ними і мені.

Заклякне, що співало і боролось,
Вогні земних утіх,
Смарагд очей моїх і ніжний голос,
І злато кіс моїх.

І буде знов життя з насущним хлібом
В буденнім забутті,
Як ніби не було під небосхилом
Мене у тім житті!

Що змінювалася, мов дитячий подив,
І зла була на мить,
Що так любила, як в каміні дрова
Пломіння попелить,

Вілоончель між гущі лісової,
Передзвін у селі...
Мене живої, справжньої такої
На лагідній землі!

До вас усіх я, що не знала міри,
Чужих чи рідних знов?!...
Звертаюся із вимогою віри,
З проханням про любов.

І день і ніч, і усно і письмово:
За правду і за ні,
За те, що я сумую знову й знову,
Хоч двадцять літ мені,

За те, що не уникну я ніколи
Пробачення образ,
За вигляд мій такий надміру гордий,
Нестримну ніжність фраз,

За швидкості стрімких подій і звершень,
За правду і за гру…
І чуєте! Любіть мене безмежно
За те , що я помру.
Читати коментарі (0)
 
Форум » ТВОРИ » Володя Минькач » З Марини Цвєтаєвої. Вже скільки їх...
Сторінка 1 з 11
Пошук:

Сайт управляється системою uCozCopyleft Sevama © 2007-2017
Економічна освіта