Rudnicki | Дата: Неділя, 23.12.2012, 01:12 | Повідомлення # 1 |
брунька
Група: Модератори
Повідомлень: 58
Статус: Offline
| Краківська осінь – це, знаєте, щось взагалі окреме Той же, що в нас, жовтаво-холодний і сірий смуток Тільки готичніший і чистіший.
Вершково-кремове Передчуття ще незнаного свята.
У теплих бутах Ходять студентки. Але до зими ще ген як далеко (Пиво льодове в таку погоду смакує найкраще)
Ви – запізнились. Як завжди. Це вже Ваше alter ego – я мав би звикнути зрештою…
Просто так і ні за що Люблять лише коти, собаки, коні і діти Інколи – Бог. Але так: вибірково і ніби знічев’я У вільний час від роботи, коли його ніде подіти
Небо в облозі розшматаних хмар із відтінком сепії Чимось нагадує розгардіяш по Клушинській битві Так і у нас. І над нами. Й між нами… etc, etc
Ми – не одне й те саме. І з цим якось треба жити От невідомо, чи варто.
Холодно. Ви – без светра.
Десь на якійсь землі – обітованій а чи відзИсканій Ми перетнемося – мовами, нотами, подихом, поглядом Я подивлюсь в Ваші очі… і, може, защемить від того Ким ми могли би стати – але, на жаль, не судилося.
Полонених не брати!
|
|
| |
Оксанка | Дата: П`ятниця, 04.01.2013, 04:00 | Повідомлення # 2 |
яблучко
Група: Администраторы
Повідомлень: 1004
Статус: Offline
| браво... це зовсім інша поезія, Юр
Мрії збуваються ! :)
|
|
| |