| Rudnicki | Дата: Неділя, 23.12.2012, 01:12 | Повідомлення # 1 |
|
брунька
Група: Модератори
Повідомлень: 58
Статус: Offline
| Краківська осінь – це, знаєте, щось взагалі окреме
Той же, що в нас, жовтаво-холодний і сірий смуток
Тільки готичніший і чистіший.
Вершково-кремове
Передчуття ще незнаного свята.
У теплих бутах
Ходять студентки. Але до зими ще ген як далеко
(Пиво льодове в таку погоду смакує найкраще)
Ви – запізнились.
Як завжди.
Це вже Ваше alter ego – я мав би звикнути зрештою…
Просто так і ні за що
Люблять лише коти, собаки, коні і діти
Інколи – Бог. Але так: вибірково і ніби знічев’я
У вільний час від роботи, коли його ніде подіти
Небо в облозі розшматаних хмар із відтінком сепії
Чимось нагадує розгардіяш по Клушинській битві
Так і у нас. І над нами. Й між нами… etc, etc
Ми – не одне й те саме.
І з цим якось треба жити
От невідомо, чи варто.
Холодно. Ви – без светра.
Десь на якійсь землі – обітованій а чи відзИсканій
Ми перетнемося – мовами, нотами, подихом, поглядом
Я подивлюсь в Ваші очі… і, може, защемить від того
Ким ми могли би стати – але, на жаль, не судилося.
Полонених не брати!
|
| |
| |
| Оксанка | Дата: П`ятниця, 04.01.2013, 04:00 | Повідомлення # 2 |
 яблучко
Група: Администраторы
Повідомлень: 1004
Статус: Offline
|  браво... це зовсім інша поезія, Юр
Мрії збуваються ! :)
|
| |
| |
