Ми тихо проростем...
|
|
Rudnicki | Дата: П`ятниця, 27.01.2012, 15:51 | Повідомлення # 1 |
брунька
Група: Модератори
Повідомлень: 58
Статус: Offline
| Ми тихо проростем крізь полум’я сліди, І попіл міст, і тлін – і знову від спочатку. З багряної роси й високої води – Тієї, що по нас лишилася на згадку,
На землю зійде дощ – і змиє все дотла. А потім янгол сну підійметься на вежу І стіни давніх храмів тихо, крадькома Промовчать нам про що попи потім набрешуть
І жінка, що трима в руці холодний ніж, Спокійно усміхнеться, розтуливши губи В той час, коли зоря розітне навпіл ніч, Зачувши стук копит панцерної хоругви
(27.01.2012)
Полонених не брати!
|
|
| |
Оксанка | Дата: П`ятниця, 27.01.2012, 16:06 | Повідомлення # 2 |
яблучко
Група: Администраторы
Повідомлень: 1004
Статус: Offline
| якось аж несподівано від тебе... лірично й ніжно...
Мрії збуваються ! :)
|
|
| |
Татарівна | Дата: Вівторок, 17.07.2012, 12:54 | Повідомлення # 3 |
брунька
Група: Модератори
Повідомлень: 70
Статус: Offline
| дивна емоційна лірика
Байдуже, якії в картини обводи, Аби малювання майстерне.
|
|
| |
Степівчанка | Дата: П`ятниця, 20.07.2012, 19:36 | Повідомлення # 4 |
пуп'янок
Група: Модератори
Повідомлень: 169
Статус: Offline
|
|
|
| |