Дата: П`ятниця, 13.01.2012, 21:08 | Повідомлення # 1
брунька
Група: Модератори
Повідомлень: 20
Статус: Offline
Страхи зберуться півколом. Страхи постукають в двері. Не відчиняй ніколи, Мері.
Хай їх буде стонадцять сотень, а хай один - прийде час - всі тебе віднайдуть. тому сиди і відшукуй себе на мапах. а покличуть, тоді казатимеш: я сама. і виходитимеш на ґанок. а там - зима вже чекає на задніх лапах,
і цілує у лоба й груди, а ти - терпи. мимо тебе минають люди, немов стовпи, в посірілих вагонних вікнах. усміхайся чи відвертайся - кому воно? цензуровано кольорове твоє кіно. то й біди - що ніяк не звикнеш.
хай їх буде! навіщо дбати про всі підряд? хай збираються в довгу чергу, нехай стоять за зачиненими дверима. ти не вийдеш до них ніколи, бо хто такі? заховаєшся за брошури свої липкі, конвертуєш себе у рими.
а коли вже не буде сили ходити повз, то відчиниш: вони по одному, тихо - ковзь... і обсядуть тебе півколом. ти не спробуєш утікати, бо вже - куди? і чекали ж усі стонадцятеро й один, як ніхто не чекав ніколи!
то збирай, як старі валізи, свої страхи, розривайся на білі вірші й німі птахи, чи тамуй недолугий стогін. відболиш і відквилиш - нащо воно тобі? хай колись, та урветься врешті цей дикий біг за бляшанкою на хвостові.
Дата: П`ятниця, 13.01.2012, 22:46 | Повідомлення # 2
квіточка
Група: Модератори
Повідомлень: 497
Статус: Offline
Kolir,
Quote (Kolir)
хай їх буде! навіщо дбати про всі підряд? хай збираються в довгу чергу, нехай стоять за зачиненими дверима. ти не вийдеш до них ніколи, бо хто такі? заховаєшся за брошури свої липкі, конвертуєш себе у рими.
