sevama | Дата: Неділя, 25.01.2015, 21:12 | Повідомлення # 1 |
Admin
Група: Администраторы
Повідомлень: 153
Статус: Offline
| Бігла додому. Шарілась щаслива. Знову калюжі. І гримала злива. В ніжні ромашки ховала обличчя. В серці так важко. Та сльози не личать. Все притискала до серця букетик, Мовчки питалася: “Де ти, мій..? Де ти?” Мокра сукенка прилипла до тіла, Жінка додому з роботи “летіла”. Пусткою дім зустрічав непривітно, Ніжні ромашки в оселі заквітли. “Любить? Не любить?”, – не звикла питати. Муж добровольцем пішов у солдати, Дощ обіймає його у окопі. Служба Вкраїні й далекій Європі, Вже научився міняти набої, Влучно стріляти: один в полі – воїн, І у листах написати пів-слова: “Вірю – чекаєш. Люблю. Будь здорова”, А, коли в серці самотньо і важко, – То передати дружині ромашки…21-22 червня 2014 року Оксана Яблонська ( с )
|
|
| |