| sevama | Дата: Неділя, 25.01.2015, 21:12 | Повідомлення # 1 |
 Admin
Група: Администраторы
Повідомлень: 153
Статус: Offline
| Бігла додому. Шарілась щаслива.
Знову калюжі. І гримала злива.
В ніжні ромашки ховала обличчя.
В серці так важко. Та сльози не личать.
Все притискала до серця букетик,
Мовчки питалася: “Де ти, мій..? Де ти?”
Мокра сукенка прилипла до тіла,
Жінка додому з роботи “летіла”.
Пусткою дім зустрічав непривітно,
Ніжні ромашки в оселі заквітли.
“Любить? Не любить?”, – не звикла питати.
Муж добровольцем пішов у солдати,
Дощ обіймає його у окопі.
Служба Вкраїні й далекій Європі,
Вже научився міняти набої,
Влучно стріляти: один в полі – воїн,
І у листах написати пів-слова:
“Вірю – чекаєш. Люблю. Будь здорова”,
А, коли в серці самотньо і важко, –
То передати дружині ромашки…21-22 червня 2014 року
Оксана Яблонська ( с )
|
| |
| |
