| marta | Дата: Неділя, 11.12.2011, 05:29 | Повідомлення # 1 |
|
пуп'янок
Група: Модератори
Повідомлень: 185
Статус: Offline
| ти пішов як здавалось заникла надія
зникла розчинилась у зелені чи безмежжі
налилась пусткою наповнилась холодом
невідворотністю...
та залишилась любов та що поза усвідомленням
та що від невимовного
та що все собою наповнює
а в моїй памяті ти повільно йдеш червневим садом
переставляючи зі собою стілець
і зупиняючись раз-по-раз
трави високо цвітуть затишно
ти ж ідеш поміж них немов повз них
стежкою до краю саду... до краю...
і на зимовому цвинтарі тихий схлип
і твоє місце в душі зростає не зароста
і поскрипує гілля стареньких лип...
молодий досадили вже сад
той що ти залишив для нас
щоб розгледіли скільки у кожнім листочку див
щоб дослухались скільки у кожній прожилці слів...
11 серпня, 2011
велич цієї таємниці у її простоті...
бережи своє серце і серце іншого...
|
| |
| |
