marta | Дата: Неділя, 11.12.2011, 05:29 | Повідомлення # 1 |
пуп'янок
Група: Модератори
Повідомлень: 185
Статус: Offline
| ти пішов як здавалось заникла надія зникла розчинилась у зелені чи безмежжі налилась пусткою наповнилась холодом невідворотністю... та залишилась любов та що поза усвідомленням та що від невимовного та що все собою наповнює
а в моїй памяті ти повільно йдеш червневим садом переставляючи зі собою стілець і зупиняючись раз-по-раз трави високо цвітуть затишно ти ж ідеш поміж них немов повз них стежкою до краю саду... до краю...
і на зимовому цвинтарі тихий схлип і твоє місце в душі зростає не зароста і поскрипує гілля стареньких лип...
молодий досадили вже сад той що ти залишив для нас щоб розгледіли скільки у кожнім листочку див щоб дослухались скільки у кожній прожилці слів...
11 серпня, 2011
велич цієї таємниці у її простоті... бережи своє серце і серце іншого...
|
|
| |