marta | Дата: Неділя, 11.12.2011, 04:43 | Повідомлення # 1 |
пуп'янок
Група: Модератори
Повідомлень: 185
Статус: Offline
| майже добра, майже незле а насправді просто ніяково... отак звично розглядати птахів, сидячи на паркані. така собі зграйка фруває навколо... літери, літери. в вухах дзвенить і тахкає, переливається та ні, не музика, так лише - глухота зім'ята.
хрип її невимовний і ти не здогадаєшся про що я, бо люблю такі собі загадки - no longer a mystery. переходячи зі стану для тебе, з тобою і в тобі у подрібнена простором циклічної history. не вірш, так лише - натиснені клавіші.
вечір невиразності як і день запланованих зустрічей. змотуєш спорений светер що моєю був оболонкою. і зосереджено виводжу обриси на листі мокрому, а ще дряпаю по сірому грунті голкою тонкою... не я, так лише - відбиток на шклі.
велич цієї таємниці у її простоті... бережи своє серце і серце іншого...
|
|
| |