| Степівчанка | Дата: Субота, 02.03.2013, 20:22 | Повідомлення # 1 |
 пуп'янок
Група: Модератори
Повідомлень: 169
Статус: Offline
| Опісля злих зимових потрясінь
Безслідно щезли люті сніговії...
У закутки душі хлюпнула синь
Такі бентежні паростки надії.
Ще зовсім голі пагінці верби
Обсіли рясно котики пухнасті.
Крикливий хор пташиної юрби
Виспівує про березень і щастя.
На вітрі сльози сохнуть на очах,
Душа аж стугонить від непокори...
Тримають небо синє на руках
Стрункі плечисті білі осокори.
Я так люблю пірнати у думки,
Коли бринять весни зухвалі ноти,
Свистять, гудуть небесні вітряки
І хмар летить посріблена кінота...
В шпаринку серця вдарить промінець –
І заяріють потаємні мрії,
А я собі зізнаюсь, накінець,
У тому, що тобі сказать не смію...
|
| |
| |
