| Степівчанка | Дата: Середа, 27.02.2013, 16:35 | Повідомлення # 1 |
 пуп'янок
Група: Модератори
Повідомлень: 169
Статус: Offline
| В грудневу ніч постукала печаль
Й до хати увійшла – холодна й боса.
І як подію не сентименталь –
Зайшла й живе під грубою ще й досі.
Вже скільки ранків билось у шибки,
Лягали ночі шторами на вікна...
Печаль сідає в крісло залюбки
Побіля мене і боїться світла.
Вона якась така негомінка...
Бува, як хлисне спогадом у серце!
Або ж в душі шкребе її рука –
Хоч безвісти тікай, хоч плач, хоч сердься.
Бува, котом наляканим нявчить
Чи вимкне різко світло монітора,
Заплутає в моїм в’язанні нить
І розсміється – злякана потвора.
І вибрики такі терплю щодня!
Брехня! Весною переорю коло,
Зв’яжу цю дівку, кину на коня –
Хай вивезе її подалі в поле!
|
| |
| |
