| Степівчанка | Дата: П`ятниця, 30.11.2012, 10:41 | Повідомлення # 1 |
 пуп'янок
Група: Модератори
Повідомлень: 169
Статус: Offline
| Ше у садках - палітра кольорів,
І теплі дні, сповиті у тумани...
У снах твій образ дещо помарнів,
А може, скоро й снитись перестане.
Та я радію тим, що ще живу,
Що бачу степ і далі неозорі,
Що нижуть роси бісером траву
І відпускає душу чорне горе.
Ще осінь листя жовте не зміта
І хризантема так яскраво квітне.
Мене ж не налякає самота
Тривожним стуком у прикриті вікна.
В душі болить незгоєний тягар,
Твій образ в небі птахом даленіє...
Гортає дні життєвий календар
І віддаляє радощі і мрії.
Та ще ж тремтить у промені любов...
Мене завжди тримає Божа сила.
Я вірю в дію слів і молитов,
Бо вже тебе у Вічність відпустила.
|
| |
| |
