Степівчанка | Дата: П`ятниця, 30.11.2012, 10:41 | Повідомлення # 1 |
пуп'янок
Група: Модератори
Повідомлень: 169
Статус: Offline
| Ше у садках - палітра кольорів, І теплі дні, сповиті у тумани... У снах твій образ дещо помарнів, А може, скоро й снитись перестане.
Та я радію тим, що ще живу, Що бачу степ і далі неозорі, Що нижуть роси бісером траву І відпускає душу чорне горе.
Ще осінь листя жовте не зміта І хризантема так яскраво квітне. Мене ж не налякає самота Тривожним стуком у прикриті вікна.
В душі болить незгоєний тягар, Твій образ в небі птахом даленіє... Гортає дні життєвий календар І віддаляє радощі і мрії.
Та ще ж тремтить у промені любов... Мене завжди тримає Божа сила. Я вірю в дію слів і молитов, Бо вже тебе у Вічність відпустила.
|
|
| |