| Степівчанка | Дата: Неділя, 28.10.2012, 14:05 | Повідомлення # 1 |
 пуп'янок
Група: Модератори
Повідомлень: 169
Статус: Offline
| Зирка осінь у моє обійстя,
Сіру хмару кинула на дах.
Не соромся ти мене, не бійся,
Що вже небо вицвіло в очах.
Майорять багрянцями багаття,
Підливають смутку у вогонь.
Ти скидаєш пожовтіле плаття
Шерхотом зволожених долонь.
Вітер дме у порвані вітрила
І торкає холодом душі.
Я ж тебе ніколи не сварила
За пожовкле листя і дощі.
Сірий день сипнув тривог у серце.
В чорнобривцях – залишки тепла.
Рудокоса Осене, не сердься,
Що думки у вірші поплела.
Ти ж кружляєш у шаленім танці
І моїх не чуєш молитов.
Що ж ти робиш, Осене, зостанься,
Чуєш, квилить скривджена любов...
|
| |
| |
