Степівчанка | Дата: Неділя, 28.10.2012, 14:03 | Повідомлення # 1 |
пуп'янок
Група: Модератори
Повідомлень: 169
Статус: Offline
| Бачиш, літо бабине згоріло У багрянім золоті гаїв? Розтира земля затерпле тіло Від ранкових білих холодів.
Ти ж смієшся різнобарвним цвітом Хризантем, що дивляться услід. І не хоче білий день старіти Біля теплих сонячних воріт.
Що ж у тебе в обважнілім клунку - Дум, років чи смутку урожай? Осене, розгнівана пустунко, Жовтим листям в душу не жбурляй!
Ми ж з тобою, Осене, уперті, Незалежні, горді і сумні, Летимо в життєвій круговерті На баскому вітрові - коні.
Я не знаю, що там буде далі, Де моя границя, де мій край... Люба Осінь, забери печалі І коня, прошу, не зупиняй...
|
|
| |