| Степівчанка | Дата: Неділя, 28.10.2012, 14:03 | Повідомлення # 1 |
 пуп'янок
Група: Модератори
Повідомлень: 169
Статус: Offline
| Бачиш, літо бабине згоріло
У багрянім золоті гаїв?
Розтира земля затерпле тіло
Від ранкових білих холодів.
Ти ж смієшся різнобарвним цвітом
Хризантем, що дивляться услід.
І не хоче білий день старіти
Біля теплих сонячних воріт.
Що ж у тебе в обважнілім клунку -
Дум, років чи смутку урожай?
Осене, розгнівана пустунко,
Жовтим листям в душу не жбурляй!
Ми ж з тобою, Осене, уперті,
Незалежні, горді і сумні,
Летимо в життєвій круговерті
На баскому вітрові - коні.
Я не знаю, що там буде далі,
Де моя границя, де мій край...
Люба Осінь, забери печалі
І коня, прошу, не зупиняй...
|
| |
| |
