| Степівчанка | Дата: Неділя, 28.10.2012, 13:59 | Повідомлення # 1 |
 пуп'янок
Група: Модератори
Повідомлень: 169
Статус: Offline
| Котився жовтень дзвоником з гори
У сонячному колесі по схилах...
Нікому, друже мій, не говори,
Що я летіла на блакитних крилах.
Я бачила в потоці часоплин,
Думки Творця – довершені і чисті,
Вітрила піднебесних бригантин
І день пила, настояний на листі.
Я бачила, із сонячних стовпів
Струміли в землю різнобарвні стріли!
І ти назустріч райдугам летів –
Поети ж вміють покидати тіло!
Вібруючи від захвату й ідей
На перехрестях піднебесних вулиць,
Два погляди торкнулися очей –
І в бабиному літі розминулись...
|
| |
| |
