| Степівчанка | Дата: Субота, 07.07.2012, 18:40 | Повідомлення # 1 |
 пуп'янок
Група: Модератори
Повідомлень: 169
Статус: Offline
| А ти не повертай до згубленого раю,
В якому, як ніде, співають солов’ї.
Тут тільки я одна світанки зустрічаю,
Тут перегіркли дні і прикрощі мої.
Тут більше не іде життя у тепле літо,
Дороги поросли високим бур’яном.
І тільки я одна, щоб якось вік дожити,
Засаджую город, засіюю зерном.
Тут сонечко мене стріча о п’ятій ранку
І променем дзвінким вигонить на город,
А поруч горобці в садках деруть горлянки,
І дихає земля від літніх насолод.
Вже вимерли й хати. І тільки купи глини
Червоними слізьми ридають у дощі,
А їхні хазяї, яких я зву святими,
Сусідами живуть в моїй сумній душі.
В посадці день згора і падає на груди,
Розхлюпує зоря багряну акварель.
Вже років, мабуть, з п’ять, як зникли з раю люди
У пошуках нових оазів і пустель.
І тільки день у день, зігнувшись від роботи,
Зачувши мову зайд, я злякано тремчу...
Я сторожую рай і всі його щедроти
І кожну ніч у снах до вирію лечу.
|
| |
| |
| vidok | Дата: Субота, 07.07.2012, 22:15 | Повідомлення # 2 |
|
квіточка
Група: Модератори
Повідомлень: 316
Статус: Offline
| Степівчанка, щемко і правдиво.  :good: В 5 рядку виправте описку.
|
| |
| |
