| Степівчанка | Дата: Понеділок, 18.06.2012, 13:00 | Повідомлення # 1 |
 пуп'янок
Група: Модератори
Повідомлень: 169
Статус: Offline
| А я вже звикла пити самоту,
Як прохолоду синю вечорову,
Ловити думку з нею на льоту
І довіряти їй свою розмову.
А я вже звикла бігти в небеса,
В червоне фарбувати зоряниці,
Коли сльоза на віях нависа
І в повний місяць аж ніяк не спиться.
А я вже звикла мріяти вночі...
Душі печалі перейшли в оскому.
Я безнадію прошу: помовчи
І не шкребись у вікна мого дому.
А я вже звикла на сімох вітрах
Уперто йти і, кричучи, мовчати,
І мудрість відкладати у роках,
І відпускати прикрощі і втрати.
І вже не плачу в чорну пустоту,
Коли образи зносити несила,
Бо надто звикла пити самоту
І з сил останніх розправляти крила...
|
| |
| |
| vidok | Дата: Понеділок, 18.06.2012, 13:37 | Повідомлення # 2 |
|
квіточка
Група: Модератори
Повідомлень: 316
Статус: Offline
| 
|
| |
| |
| Bab4ik | Дата: Понеділок, 18.06.2012, 14:11 | Повідомлення # 3 |
 пуп'янок
Група: Модератори
Повідомлень: 209
Статус: Offline
| 
|
| |
| |
| Лінутя | Дата: Вівторок, 19.06.2012, 00:16 | Повідомлення # 4 |
|
пуп'янок
Група: Модератори
Повідомлень: 200
Статус: Offline
| Незважаючи на те, що морщусь від образу крил, такий вже зачовганий, що вже майже антипоетичний, вірш все ж шедевральний. Є оригінальні рими, ну і образи - ваш почерк, ви.
|
| |
| |
