| Степівчанка | Дата: Вівторок, 01.05.2012, 23:52 | Повідомлення # 1 |
 пуп'янок
Група: Модератори
Повідомлень: 169
Статус: Offline
| Якби ж то час не так спішив у вічність,
Якби ж не втома від сумних думок,
Буяли б весни, було б менше січнів,
І ми б робили менше помилок.
На жаль, не зупинити часоплину...
І що шукати згублені сліди?
Склади свої проблеми у торбину,
Закинь на плечі й проти вітру йди.
І не питай у долі на розпутті:
Вперед, направо, вгору чи назад.
Забудь все те, що хочеться забути,
І схаменись від болю й самозрад.
Та накрути із вітру перевесел
І пов’яжи печалі і жалі.
Побачиш, буде більше сонця й весен,
І проростуть надічки малі.
|
| |
| |
| vidok | Дата: Середа, 02.05.2012, 09:55 | Повідомлення # 2 |
|
квіточка
Група: Модератори
Повідомлень: 316
Статус: Offline
| 
|
| |
| |
| Гаррі | Дата: Середа, 02.05.2012, 11:03 | Повідомлення # 3 |
|
редактор
Група: Модератори
Повідомлень: 28
Статус: Offline
| "Якби Ж то Час не так спіШив у віЧність".
Чотири шиплячих звука (літери) - це забагато для одного рядка.
Плюс - збіг приголосних: таКСПішив.
А в результаті збігів виникає або некомфортність, або нове довге слово.
Може, спробувати у такий спосіб:
Якби ж то час не поспішав у вічність? Ми усунули збіг.
А "поспішав" можна змінити на "поринав" або у щось інше і не менш поетичне?
....
Вірш сподобався. Це я поспішав, щоб не забути про цю маленьку технічну деталь.
Можливо, віршу бракує додаткової художньо-естетичної обробки.
Діаманти теж колись були красивими іскристими камінцями.
Стосовно "проти вітру". Це висловлювання має ще один підтекст.
З одного боку, він торкається марних трудів, а з другого - рішучості.
На якому зупиниться читач?
А що побачить безсердечний пересмішник?
"І проростуть надієчки малі".
Літера "і" у іменнику "надієчки". Вона у Вашому варіанті десь загубилась.
З повагою і без критики,
Г.С.
І вантажник з цегельного заводу чи ДБК може бути поетом.
Повідомлення відредагував Гаррі - Середа, 02.05.2012, 11:04 |
| |
| |
