| Ясна | Дата: Понеділок, 12.03.2012, 11:30 | Повідомлення # 16 |
 брунька
Група: Модератори
Повідомлень: 81
Статус: Offline
| Quote (Bab4ik) є творці, є критики
Нагадала мені ваша фраза давню розмову про відсутність професійної критики в українській літературі. І про наслідки її відсутності.
Звісно, оплески та захопленні смайлики - це приємно. але особисто мені швидко набридають. саме тут, на СЕВАМІ я вдруге в житті зустріла глибоку критику на свої твори. І я щиро раділа, що людина не просто підмітила,, а ще й витратила свій час і написала мені свою думку, і багато в чому вона була доречною та показала мені не лише слабкі місця тексту, а і набагато важливіші речі.
Quote (Bab4ik) на мій погляд, творець не витрачатиме час на пояснення, що йому не сподобалось у чужому творінні.
У вас чоловічий погляд.
Жінка завжди бачить ширше, те, що можна вдосконалити, зробити ще кращим.
Жінка не буде витрачати час на те, що вже досконале. Вона перейде до того, що можна вдосконалювати.
Я бачу хорошого автора, якому болить саме те, що болить мені. А ще я бачу, як автор поглиблює своїми творами руїну множачи біль та негатив.
Позаминулого літа я допомагала збирати батькам помідори. Уявіть собі - велетенська плантація помідор, які у такій спеці напівзварені, напівгнилі. я блукаю кущами і відчуваю, як серце моє крається від болю. Як шкода батьківської праці і часу, які виявилися марними.
Тут приходить батько і так радісно питає: "А чого ти не рвеш!", "Та тут же рвати немає чого, все пропало".
Батько аж підстрибнув:та то ти так збирати хочеш, ось дивись, - він зірвав єдиний уцілілий на кущі помідор, чим тебе не влаштовує?" "А цей?", - він відбіг метрів на 5 і знайшов ще один помідор." "А он ще, дивиться треба, работать, а не тиняться городом!"
Дивлячись на батька. який з тріумфом махав мені то одним хорошим помідором, то іншим, я зрозуміла, що ось воно, уміння бачити хороше, не вичитане і приліплине на посмішку, а живе, глибоке.
90 відсотків врожаю пропало. Але 10 то вціліло. Виявляється можна радіти цим 10 відсоткам.
Quote (Bab4ik) що помиляється таки вона)
не має одної правди. Правда у кожного своя, а ще існує Божа, на жодну іншу не схожа.
Що вам заважає прийняти мою правду, що є люди, які виїздять працювати у село, беруть занедбану землю, приводять її до ладу, заробляють собі на життя роботою на землі і відчувають від цього себе щасливими?
Quote (vidok) Ви спробуйте кожним днем власного життя полюбити отаку Україну, зіткану з поту й крові, а не шароварну!
Пробую. Виховую україномовних дітей у російськомовному Запоріжжі. І знаю як воно, коли твою дитину товчуть у школі тільки за те, що ти виховуєш її українкою. Що дав їй українське ім"я. було таке, що маршрутчики відмовлялися зупинятися на зупинці, а лікарі обслуговувати, бо слово нежить їм не відоме.
і ще багато чого і кожного дня для того, щоб завтра було.
І тут пишу саме з любові, бо любити криве та слабке важувато, але легше, ніж його робити сильним та красивим.
|
| |
| |
| Bab4ik | Дата: Середа, 14.03.2012, 01:34 | Повідомлення # 17 |
 пуп'янок
Група: Модератори
Повідомлень: 209
Статус: Offline
| Quote (Ясна) Звісно, оплески та захопленні смайлики - це приємно. але особисто мені швидко набридають
мої смайли - знак автору, що особисто я особисто його твір особисто прочитав і особисто мені особисто щось у ньому особисто сподобалось. може рима, може розмір, може настрій, може техніка, може взагалі все-все.
якщо я отримав естетичне чи інтелектуальне задоволення - от і мій "п"ятий палець догори". якщо не отримав - я ніколи про це не напишу (ну хіба що в крайніх випадках). бо я можу помилитись. а хто я такий, щоб оцінювати Божу іскру?
а кожному автору треба одне - читач і воля.
що я хочу бачити в поезії - я і сам напишу, або відшукаю тих авторів, що імпонують і слідкуватиму за їх творчістю від "а" до "я".
а цікаво ж ще й "а що люди кажуть".
Повідомлення відредагував Bab4ik - Середа, 14.03.2012, 01:35 |
| |
| |
