| Степівчанка | Дата: Неділя, 04.03.2012, 18:14 | Повідомлення # 1 |
 пуп'янок
Група: Модератори
Повідомлень: 169
Статус: Offline
| Я вас чекала – Боже ж мій! – у квітні,
Коли в душі конвалії бриніли,
Коли вуста від юності тендітні
Від сонячних цілунків рожевіли.
Як золотаво розливалась ніжність
В черемховому білім надвечір’ї...
А ви, як Бог чи як бузкова свіжість,
Пливли спогорда повз моє подвір’я.
Я ж вас кохала! Чи було так й справді?
Тепер не можу вже і пригадати...
Скажіть мені, в якій важливій справі
Тепер стежину топчете до хати?
Ви вже не Бог. Ваш голос не дзюркоче.
І повені в душі давно немає.
Погляньте в очі, ще в зелені очі,
Ну що там, друже? Я вас не кохаю!
Життю ж відомо, що ми надто різні.
Й в душі погасли вогники досвітні...
Пробачте і прощайте. Зараз – пізно,
Я ж вас чекала – Боже ж мій! – у квітні.
|
| |
| |
| Ясна | Дата: Понеділок, 05.03.2012, 15:31 | Повідомлення # 2 |
 брунька
Група: Модератори
Повідомлень: 81
Статус: Offline
| Quote (Степівчанка) Ви вже не Бог.
як точно підмічено
|
| |
| |
| Степівчанка | Дата: Понеділок, 05.03.2012, 18:32 | Повідомлення # 3 |
|
пуп'янок
Група: Модератори
Повідомлень: 169
Статус: Offline
| Угу!
|
| |
| |
