Понеділок, 29.04.2024, 07:50
Вітаю Вас Гість | RSS
Головна | Тут тільки печаль загляда у дворища забуті... - Форум | Реєстрація | Вхід
Меню сайту
Форма входу
Пошук
Міні-чат
50
Друзі сайту
Статистика
sevama
[ Нові повідомлення · Учасники · Правила форуму · Пошук · RSS ]
  • Сторінка 1 з 1
  • 1
Модератор форуму: Степівчанка  
Форум » ТВОРИ » Людмила Юферова » Тут тільки печаль загляда у дворища забуті...
Тут тільки печаль загляда у дворища забуті...
СтепівчанкаДата: Неділя, 26.02.2012, 13:16 | Повідомлення # 1
пуп'янок
Група: Модератори
Повідомлень: 169
Статус: Offline
У цьому селі вже давно не кували зозулі,
І зорі згубили доріжку до згорблених верб.
Лиш іноді сонце оближе віконця поснулі,
І місяць об трави наточить свій вигнутий серп.

А я тут живу – робінзоню із предками й болем,
Моє одиноке віконце втирає сльозу...
Тут думка межує з яскравою пам’яттю й полем,
Майбутнє вже вмерло й стекло ручаями в грозу.

В оцьому селі – фантастичні мелодії тиші!
Тут стільки любові засіяли маки в садках!
Ще й досі троянду збентежена мрія колише,
І солодко пахнуть ранети у мене в руках...

У плюшці, в чоботях, із хати сусідської взятих,
Копаю город... Як печуть мозолі на руці...
Працюю і плачу. Кляну демократів багатих,
Щоб вижити і не здуріти на острові цім.

Тут тільки печаль загляда у дворища забуті,
На вулиці стогне високий патлатий бур’ян...
І клени, мов коні, селом побрели неприпнуті,
Сп’янілі від вітру і вільні від часу й селян...
 
АнтонинаДата: Неділя, 26.02.2012, 14:46 | Повідомлення # 2
брунька
Група: Модератори
Повідомлень: 33
Статус: Offline
good
 
vidokДата: Неділя, 26.02.2012, 15:55 | Повідомлення # 3
квіточка
Група: Модератори
Повідомлень: 316
Статус: Offline
Степівчанка, Браво!!!
 
ЯснаДата: Понеділок, 27.02.2012, 14:14 | Повідомлення # 4
брунька
Група: Модератори
Повідомлень: 81
Статус: Offline
вірш гарно зроблений.
не змогла пройти мимо хорошого тексту.
Quote (Степівчанка)
Працюю і плачу

але чому отак?
Це ж не правильно.
 
лелекаДата: Середа, 29.02.2012, 19:22 | Повідомлення # 5
пуп'янок
Група: Модератори
Повідомлень: 123
Статус: Offline
Чомусь нагадався Чорнобиль. Чи ви про нього пишите! Гарно переданий сум.

Тут тільки печаль загляда у дворища забуті,
На вулиці стогне високий патлатий бур’ян...
 
vidokДата: Середа, 29.02.2012, 22:43 | Повідомлення # 6
квіточка
Група: Модератори
Повідомлень: 316
Статус: Offline
лелека, з карти України за рік зникає близько 20 сіл. Навіщо нам Чорнобиль, коли ми маємо таку владу...
 
лелекаДата: Середа, 29.02.2012, 23:15 | Повідомлення # 7
пуп'янок
Група: Модератори
Повідомлень: 123
Статус: Offline
Вам відніше. Про зникнення сіл знаю, бо старі вмирають, а молоді втікають. Сумно. А от же ще є люди, які кажуть, що гарно зараз в Україні. Стабільність! ( в моєму розумінні, це гробова стабільність, та не всі так думають) Але все таки ми не мусимо забувати Чорнобиль, який приніс стільки горя у наш край.
 
ЯснаДата: Четвер, 01.03.2012, 10:58 | Повідомлення # 8
брунька
Група: Модератори
Повідомлень: 81
Статус: Offline
Мої батьки переїхали в село. Кинули великий будинок з усіма умовами і живуть у селі. Вирощують городину на продаж. Побудували собі хатку. І дуже задоволенні своїм життям. І пи роботі не плачуть. А вчать зимою народні пісні, щоб співати. телевізора не взяли з собою Набирають книг у бібліотеці.
На моїй вулиці, це не одна сім"я, яка виїхала у село. Знаю молодих і не дуже, які будуються, обживаються. Для яких робота на землі в радість.
Є села - відмирають. Є села - відбудовуються.
Були б люди.
Це не при голодоморі вимирання, і не при війні.
 
лелекаДата: Четвер, 01.03.2012, 15:12 | Повідомлення # 9
пуп'янок
Група: Модератори
Повідомлень: 123
Статус: Offline
До Ясна
Дуже приємно таке читати. Мабуть кожний дивиться зі свого помосту! Хтось бачить, як люди мучаються , хтось - як живуть і радіють життям. Я бачу села ,які занепадають. А от знаю містечка, які відроджуються. Так, я згідна з вами. Тільки працею своїх рук можна збудувати своє життя.
Тому і встає в пам'яті Чорнобиль. Тут ще довго буде така картина-

Тут тільки печаль загляда у дворища забуті,
На вулиці стогне високий патлатий бур’ян...
 
ЯснаДата: Четвер, 01.03.2012, 17:07 | Повідомлення # 10
брунька
Група: Модератори
Повідомлень: 81
Статус: Offline
лелека, України це переживала вже не один раз. Справиться і на цей. Ми ж є? І ми будемо!
 
лелекаДата: Четвер, 01.03.2012, 17:51 | Повідомлення # 11
пуп'янок
Група: Модератори
Повідомлень: 123
Статус: Offline
Чорнобиль був ОДИН! І дай Боже щоб останній!
 
СтепівчанкаДата: Субота, 03.03.2012, 11:27 | Повідомлення # 12
пуп'янок
Група: Модератори
Повідомлень: 169
Статус: Offline
Працюю і плачу, бо дуже тяжко одній вручну обробити 75 соток городу. А людей у селі немає. Тільки блимає вечорами у моєму вікні одинокий вогник каганця, бо світло давно вже відрізане від мертвого села. Такі реалії нашого життя. Про роботу годі й думати. Її зовсім немає - май ти й три вищі освіти. Купити житло у місті - це з області фантастики.Покинути хатинку - її враз розберуть на дрова, бо топити також немає чим людям. Газ не дійде ніколи до мого краю. А ви кажете, чому плачу я і такі, як я. Зараз на Україні немає сіл, які відбудовуються, бо у селі зараз люди не потрібні. Вони тільки заважають землевласникам. Зараз кожне село вмираюче, адже навіть корову тримати у селі - то також проблема, адже уся земля і ставки здані в оренду. Орендарі не дозволяють навіть корові води напитися із ставка. не те, що людині сісти відпочити чи рибу половити. А ви кажете відроджується.
Згдна. що, маючи пенсію і будучи ще не занадто старим, можна тимчасово приїхати до села, завести птицю, свиней. І це при умові, що у тебе є пай і ти восени отримаєш від орендаря тонну відходів. Але коли у тебе немає державного акту на земельну частку і тобі не дають отой мізер зерна. то доводиться розраховувати на свої влясні руки. І нікому і ніколи не вірте, що села відроджуються. Кожного року з лиця землі зникає не 20, а добра сотня сіл. Приїздіть до нас у центр України - побачите на власні очі. Картина у нас страшніша з чорнобильські, навіть за післявоєнну розруху. Але, не побачивши на власні очі сучасного сільського життя, навряд чи хто зрозуміє мою поезію. Люди розповідають, які є "села" під Києвом, де кожен будиночок - то фортеця, міні-замок чи палац. Але звичайним людям не місце у тих селах.
Ми є? Та ми ж вимираємо шаленими темпами!!! І Чорнобиль у цьому процесі грає третю скрипку
 
vidokДата: Субота, 03.03.2012, 13:00 | Повідомлення # 13
квіточка
Група: Модератори
Повідомлень: 316
Статус: Offline
Степівчанка, good good good
 
Форум » ТВОРИ » Людмила Юферова » Тут тільки печаль загляда у дворища забуті...
  • Сторінка 1 з 1
  • 1
Пошук:

Сайт управляється системою uCozCopyleft Sevama © 2007-2024
Економічна освіта