| Лінутя | Дата: Вівторок, 16.10.2012, 15:49 | Повідомлення # 1 |
|
пуп'янок
Група: Модератори
Повідомлень: 200
Статус: Offline
| Світ мій в цю мить починається наново.
Кіт підійшов і муркоче, і лащиться,
Що би було якби так й не спізнались ми?
Думати - важко. Не думати - лячно.
Ранок. І сквери вологі й незатишні,
Листя іржаве все сиплеться, сиплеться...
Як не боліли б ці тижні й вокзали ці
Час не повернеш, хоча б і просили ми.
Серце, ну що ти? Тепер задоволене?
Що ти хотіло - чи бунту, чи істини?
Холодно. Кутатись в шалики вовняні.
Осінь усе перепише начИсто.
|
| |
| |
