Лінутя | Дата: Вівторок, 16.10.2012, 15:49 | Повідомлення # 1 |
пуп'янок
Група: Модератори
Повідомлень: 200
Статус: Offline
| Світ мій в цю мить починається наново. Кіт підійшов і муркоче, і лащиться, Що би було якби так й не спізнались ми? Думати - важко. Не думати - лячно. Ранок. І сквери вологі й незатишні, Листя іржаве все сиплеться, сиплеться... Як не боліли б ці тижні й вокзали ці Час не повернеш, хоча б і просили ми. Серце, ну що ти? Тепер задоволене? Що ти хотіло - чи бунту, чи істини? Холодно. Кутатись в шалики вовняні. Осінь усе перепише начИсто.
|
|
| |