| Лінутя | Дата: Субота, 21.04.2012, 18:27 | Повідомлення # 1 |
|
пуп'янок
Група: Модератори
Повідомлень: 200
Статус: Offline
| Болить голова і періщить самотній дощ
І голос його низький ніби нота до
Виповнюючи собою всі чаші душ
Чиїсь чорно-білі спогади повз ідуть
Спитаю дерев цих дерева бо знають все
У чому моєї туги імлистий сенс?
І що таке час - пісок чи морська вода?
І скажуть вони що у часу важка хода
Що люблять дивитись на місяця перший серп
Дерева що знають більше аніж усе
А небо таке аж несила звести очей
А світ все-одно зливається і тече...
|
| |
| |
