Понеділок, 17.06.2024, 09:54
Вітаю Вас Гість | RSS
Головна | Лірика - Форум | Реєстрація | Вхід
Меню сайту
Форма входу
Пошук
Міні-чат
50
Друзі сайту
Статистика
sevama
[ Нові повідомлення · Учасники · Правила форуму · Пошук · RSS ]
  • Сторінка 1 з 1
  • 1
Модератор форуму: loralika  
Лірика
loralikaДата: Неділя, 18.12.2011, 17:05 | Повідомлення # 1
брунька
Група: Модератори
Повідомлень: 14
Статус: Offline
Якщо ти...

Якщо ти не проти
я стану писати експромти
спурхнувши додолу
мов те пташеня жовтороте

не зваживши геть
на вагомі твої зауваги
вагатись не стану
у мареві сну і наснаги

Я вийду в кімнату
що мружить мереживні штори
від тих балачок
що світанок крізь вікна говорить

умиюся сонцем
у шОвковий день уберуся
у пісні у танці
у спокої може у русі

змалюю той сон
розімлілий на кінчику вії
змалілий у тиші імлистій
що млосно німіє

і посмішку пестить
і лестить мені те
якщо ти
смієшся вві сні
Я писатиму
стиха
навпроти.


contra spem spero
 
loralikaДата: Неділя, 18.12.2011, 17:24 | Повідомлення # 2
брунька
Група: Модератори
Повідомлень: 14
Статус: Offline
***

Обвітрились твої чіпкі долоні.
Солоні спогади у руку, наче сон,
Але в очах усе таке ж тепло… Ні,
Тягучі соло зим і літ клаксон.

Дерева ще над нами височіють,
І гори кличуть знов у далину,
А ти, як я, туди так прагнеш щиро,
А я, як ти, занурююся у.

І знову крила геть, немов намовив
Отой німий шульга, що за плечем.
Здається, ще не час Великих Ловів,
І щебет лісу ще не зовсім щем,

Хоч ти — уже давно не повітруля.
І на крило не стати нам удвох,
Та простір неба стріха не затулить,
Не зрадять друзі й не забуде бог.

Ще, мабуть, нам не розвітріло небо —
І тінь м’яка, мов заяче хутро
А в ній солярна паляниця Феба.
Та завжди варто пам’ятати про.
Прикріплення: 4098881.jpg (13.1 Kb)


contra spem spero
 
loralikaДата: Неділя, 18.12.2011, 17:24 | Повідомлення # 3
брунька
Група: Модератори
Повідомлень: 14
Статус: Offline
***

Паперові присвяти, просватані за хвилини,
і верлібри-шовкові зорі (техніка батік),
камінці тих сонетів-го, що не спливли, не
потонули в ріці речей, у словах закляті,
пилюгавіють десь на дні здеревілої скрині
мого суму, суміжного сорому і коморі.
Притрусило на скронях... І пам'ять предмети спірні
схоронила - чи у горІ, а чи може в гОрі.
Тільки погляд такий же осінній та без прояснень.
І самотність - у цьому світі реальність єдина -
нашорошилась, ніби зимно під сивим пасмом...
Відчуваю, що всім туди, а тоді ж - куди нам?


contra spem spero
 
loralikaДата: Неділя, 18.12.2011, 17:25 | Повідомлення # 4
брунька
Група: Модератори
Повідомлень: 14
Статус: Offline
***

і здичавіє тиша без людей,
і вир ідей спливатиме тихіше,
облишить душу в спокої, та де й
узять його? у мареві колишнім?
і заколише війни і вінки,
і дзвоники, і дзвони на дзвіниці…
та стій-но: лише вільний-нетривкий
торкне світанок зморені зіниці,
уклінний, встане в небі сяйний день,
учора й завтра вузликом зав’яже
і поза часом розпачу й тіней
сплете мереживо з інакших вражень.


contra spem spero
 
krabatДата: Неділя, 18.12.2011, 19:57 | Повідомлення # 5
квіточка
Група: Модератори
Повідомлень: 497
Статус: Offline
loralika,

гарна лірика...але чому у одній темі? якби кожен вірш був у окремій, було б простіше знаходити і легше коментувати)
 
  • Сторінка 1 з 1
  • 1
Пошук:

Сайт управляється системою uCozCopyleft Sevama © 2007-2024
Економічна освіта