| vidok | Дата: Понеділок, 13.08.2012, 22:58 | Повідомлення # 1 |
|
квіточка
Група: Модератори
Повідомлень: 316
Статус: Offline
| ВЖЕ НІКОЛИ...
Нахабно обсіли дні колом,
Усі такі схожі й порожні.
І стигнуть думки: вже ніколи...
Бо ми, як хрести придорожні.
Бо ми, як покинуті речі,
Нікому нема до нас діла.
Життя – це погоні і втечі,
А вічність покою хотіла –
В'язала розхристані душі,
Студила серця до загину.
І стали ми якось байдужі,
Лиш вітру чекаєм у спину.
|
| |
| |
