vidok | Дата: Четвер, 21.06.2012, 19:39 | Повідомлення # 1 |
квіточка
Група: Модератори
Повідомлень: 316
Статус: Offline
| ПРИДУМАНИЙ РАЙ
Я стільки років рвавсь на волю Із павутиння сірих днів... І ось лечу у прірву снів, Не відчуваю більше болю, Що зацькував геть до нестями, І вже порвались всі терпці. Життя орало по лиці, І дні проходили гостями. А я чекав, я міг чекати, Бо знав, що цьому буде край, І сам собі придумав рай, І став щодня туди зникати Від болю, розпачу, надії... Щоб там забутись хоч на мить, Згасити віру, що димить, І на шматки порвати мрії.
|
|
| |
Оксанка | Дата: П`ятниця, 22.06.2012, 00:15 | Повідомлення # 2 |
яблучко
Група: Администраторы
Повідомлень: 1004
Статус: Offline
| сильно. глибоко і до болю правдиво. я знаю - як це. колись нелюдською силою волі витягла себе з такого забуття, у яке сама ж і прагла котитися...
Мрії збуваються ! :)
|
|
| |
vidok | Дата: П`ятниця, 22.06.2012, 09:26 | Повідомлення # 3 |
квіточка
Група: Модератори
Повідомлень: 316
Статус: Offline
| Оксанка, а я боявся, що мені закинуть "депресняк"... але життя буває всіляке і ми по різному рятуємось від його вивертів. Дякую за розуміння.
|
|
| |