| vidok | Дата: Четвер, 21.06.2012, 19:39 | Повідомлення # 1 |
|
квіточка
Група: Модератори
Повідомлень: 316
Статус: Offline
| ПРИДУМАНИЙ РАЙ
Я стільки років рвавсь на волю
Із павутиння сірих днів...
І ось лечу у прірву снів,
Не відчуваю більше болю,
Що зацькував геть до нестями,
І вже порвались всі терпці.
Життя орало по лиці,
І дні проходили гостями.
А я чекав, я міг чекати,
Бо знав, що цьому буде край,
І сам собі придумав рай,
І став щодня туди зникати
Від болю, розпачу, надії...
Щоб там забутись хоч на мить,
Згасити віру, що димить,
І на шматки порвати мрії.
|
| |
| |
| Оксанка | Дата: П`ятниця, 22.06.2012, 00:15 | Повідомлення # 2 |
 яблучко
Група: Администраторы
Повідомлень: 1004
Статус: Offline
| сильно. глибоко і до болю правдиво. я знаю - як це. колись нелюдською силою волі витягла себе з такого забуття, у яке сама ж і прагла котитися...
Мрії збуваються ! :)
|
| |
| |
| vidok | Дата: П`ятниця, 22.06.2012, 09:26 | Повідомлення # 3 |
|
квіточка
Група: Модератори
Повідомлень: 316
Статус: Offline
| Оксанка, а я боявся, що мені закинуть "депресняк"... але життя буває всіляке і ми по різному рятуємось від його вивертів. Дякую за розуміння.
|
| |
| |
