| vidok | Дата: Понеділок, 27.02.2012, 12:13 | Повідомлення # 1 |
|
квіточка
Група: Модератори
Повідомлень: 316
Статус: Offline
| ЗРІЗАНА ГІЛКА
Дали нам те, чого ми не просили
І, не спитавши, заберуть назад.
А ми себе возносимо щосили,
Хоча, можливо, ми всього лиш сад.
Який плекають, не даючи волі,
Корінням прив'язавши до Землі,
Щоби душею не зростали кволі
І у серцях були не зовсім злі.
Нас манить даль, що без кінця і краю.
І ми йдемо крізь простір і крізь час,
Та чи самі, чи нами просто грають,
Ведучи лабіринтами нещасть.
Де нам гординю ріжуть по-живому,
Бо знають те, чого не знаєм ми.
І, певна річ, що істина не в тому,
Щоб тільки дотягнути до зими.
Ще перед нею буде дивна осінь...
Для когось перша, а для когось ні.
І ми збагнемо чи зробили досить,
Щоб знову забуяти навесні.
По тих, що доброго не родять плоду,
На спомин не залишиться і пня.
Немов вони без племені і роду
І не жили ніколи навіть дня.
І я один із них – нічим не кращий.
Чи ж не тому так тяжко на душі,
Що мій далекий напівдикий пращур
За це до мене раптом збайдужів?
А ще – через змарновану потугу
Усіх, хто був і хто ще мав прийти.
Рідня по крові – став чужим по духу,
Бо не зумів його в собі знайти.
І на мені зійшлася вся провина
Його нащадків за багато літ
І кара, що не матиму вже сина.
І саме я – його останній плід.
23.05.1999 р.
|
| |
| |
| лелека | Дата: Понеділок, 27.02.2012, 15:57 | Повідомлення # 2 |
 пуп'янок
Група: Модератори
Повідомлень: 123
Статус: Offline
| 
|
| |
| |
| vidok | Дата: П`ятниця, 09.03.2012, 13:06 | Повідомлення # 3 |
|
квіточка
Група: Модератори
Повідомлень: 316
Статус: Offline
| лелека, дякую.
|
| |
| |
