| vidok | Дата: Понеділок, 20.02.2012, 13:06 | Повідомлення # 1 |
|
квіточка
Група: Модератори
Повідомлень: 316
Статус: Offline
| НЕБЕСНА ГОСТЯ
Кометі Хейла-Боппа
Тоді як Слово, збувшись твердю,
Явило славу на віки,
Що стала між життям і смертю
В потоці буйної ріки,
Вона з'явилася уперше -
Червона вершниця між зір,
Над обрієм світила стерши,
Додолу кинулась, як звір.
Земля здригалася в екстазі,
Здіймались хмари до небес,
Щоб запліднитися у газі
І впасти до гарячих плес.
А мандрівниця згодом щезла,
Прикривши віялом лице,
Посіявши життя і безлад,
Хоча не знала ще про це.
Вона зникала, знов верталась,
Шукаючи свої сліди.
Земля ж поволі оберталась,
На вісь мотаючи світи,
Які ховала від приблуди
У мороці сповитих мрій.
Допоки не з'явились люди
І не вклонилися отій,
Що зиркала зловісним оком
На Землю, де плекався гнів...
Як та впивалась кров'ю-соком
Невдячних дочок і синів,
Яких любила до нестями
Любов'ю більшою за смерть,
Ховаючи у царстві Ями
Їх долі, змелені на дерть.
А їм хотілося у вирій,
Де ні початків, ні кінців.
І дим здіймав у небо: "Мир їй!" -
Із чистих тіл людських гінців.
Земля їх з болем відпускала,
Бо вічність брала ще не всіх.
Лиш душу плоть до сліз стискала,
Що гірко плакала крізь сміх.
І Небо зглянулось над ними
У рік народження Христа,
Згорнувши з душ холодні зими,
Незримим порухом перста.
Щоб вість блага добірним сім'ям
Упала в зболені серця
І проросла найпершим Ім'ям,
Яке не матиме кінця.
Ой посівна була кривава!
Які ж чекають нас жнива,
Коли зійде у силі слава,
Як кара вічна і жива?
Бо зайда знов роздерла простір
І мрії кликала увись,
Та не назовсім, - тільки в гості,
Щоб ще вернути їх колись...
12.01.1998 р.
|
| |
| |
