| Костенюк | Дата: Неділя, 01.01.2012, 17:28 | Повідомлення # 1 |
 брунька
Група: Модератори
Повідомлень: 20
Статус: Offline
| ДОЩІ ПРО НАС
ДОЩ ПЕРШИЙ
Ви почекаєте на мене ще хвилину,
Одну хвилинку, потім буде знову дощ.
Крізь нього разом з Вами пройдемо без спину.
Мене Ви любите. Я Вас люблю також.
Думок я не читаю. Просто знаю Вас,
Як ще ніхто не знав нікого в цьому світі.
І лиш дощем під ноги нам стікає час,
І Ви всміхаєтесь – і цим вже можна жити.
ДОЩ ДРУГИЙ
Дощем поділено сьогодні навпіл світ,
Сьогодні день дрімає в темних тінях.
Ви ще чекаєте – іде остання мить,
Яка між нами будувала стіни.
Нарешті ми удвох. Цього достатньо нам,
І половинки всіх світів зійшлися…
Наперекір усім - на зло усім дощам
Ми з Вами разом, мабуть, так судилося.
ДОЩ ТРЕТІЙ
Змінив усе звичайний ранок між дощами,
Можливо, погляд, посмішка і кілька слів.
Блукали довго Ви осліплими ночами,
Байдужий дощ тоді безжально лив і лив.
І все ж чому Ви не спинилися відразу?
Мабуть, Ви не чекали тут мене зустріть?
А ніч, мов кішка, з себе струшувала сажу,
І дощ невпинно наближав щасливу мить.
ДОЩ ЧЕТВЕРТИЙ
Ви знаєте, люблю я дощ, люблю я Вас,
Нарешті тіні повторили наші рухи.
Німий самотній дощ і в профіль, і в анфас –
Все ті ж бліді, але немонотонні смуги.
Ви все вже знаєте, і те, що тільки я,
Немов відлуння, здатна повертатися -
Достатньо Вам сказати лиш ім'я,
За котрим дощ у небі розливається.
ДОЩ ОСТАННІЙ
А Ви ще тут? Ну ось, дивіться, я прийшла…
Цей світ лише для нас, Ви ще не проти?
Краплина сонця у долонях розцвіла –
І засвітилася в очах навпроти.
Мабуть, Ви вже втомилися чекати…
А знаєте, це - добре: Ви усе ж не йшли.
Не дощ, а сніг уже летить лапатий –
У нас троянди білосніжні на столі.
23.10.2008
|
| |
| |
