| zharzhaylo | Дата: Неділя, 15.01.2012, 14:36 | Повідомлення # 1 |
|
брунька
Група: Модератори
Повідомлень: 70
Статус: Offline
| для с.л.
літо - це ранок року, не день, як вам може здатися,
коли протяг, неначе потяг тепловозним гудком вривається
в твою постіль, немов теплохід. і ти думаєш: море там, море,
і що ти у одесі, в одесі, і що це чергове love story
закінчиться дуже нескоро,
от як цей ранок, прокурений, втече у кватирку
у день дощовий та похмурий.
вона не повернеться до проскурова,
не піде від тебе, як курва.
як згадати цей вечір літа, коли 40 хвилин кохалися:
у кімнаті - нічні метелики, ми боялися їх вдихати.
і вона вся без гриму, як з гримом, суміш гримуча лікеру й диму
ніби вірші без ритму й рими,
руки ламала, ніби рядки верлібру, великокаліброва -
випивала мене як колібрі.
у цю ніч помирають метелики - наступає-бо осінь хрипко,
заіржавіла, ніби хвіртка. ця пора - то вже днина року:
зачинає він свіже небо, затирає шрамовані стежки,
пірнаючи глибоко в око.
онде - наш джон, а оно - наша йоко.
ці хмари три дні неголені - крапкАми зрина вороння,
перекотиполе небесне, шумерською мовою писане.
рік прочиняється в космос, достоту оті ворота,
ніби windows vista висне.
і я вірю, що ця наша осінь, ця наша амброзія
(ми бОги, нехай і злиденні) досить
принесе нам любові й світла,
і хоч вірш цей на мене не схожий -
let it be, як співають the beatles.
© на безрим'ї і ритм - рима!
підписуйтеся на паблік http://vk.com/karma_militia
http://schaslyvyj.livejournal.com/
http://facebook.com/schaslywyj
|
| |
| |
