zharzhaylo | Дата: Неділя, 15.01.2012, 14:36 | Повідомлення # 1 |
брунька
Група: Модератори
Повідомлень: 70
Статус: Offline
| для с.л.
літо - це ранок року, не день, як вам може здатися, коли протяг, неначе потяг тепловозним гудком вривається в твою постіль, немов теплохід. і ти думаєш: море там, море, і що ти у одесі, в одесі, і що це чергове love story закінчиться дуже нескоро, от як цей ранок, прокурений, втече у кватирку у день дощовий та похмурий. вона не повернеться до проскурова, не піде від тебе, як курва.
як згадати цей вечір літа, коли 40 хвилин кохалися: у кімнаті - нічні метелики, ми боялися їх вдихати. і вона вся без гриму, як з гримом, суміш гримуча лікеру й диму ніби вірші без ритму й рими, руки ламала, ніби рядки верлібру, великокаліброва - випивала мене як колібрі.
у цю ніч помирають метелики - наступає-бо осінь хрипко, заіржавіла, ніби хвіртка. ця пора - то вже днина року: зачинає він свіже небо, затирає шрамовані стежки, пірнаючи глибоко в око. онде - наш джон, а оно - наша йоко.
ці хмари три дні неголені - крапкАми зрина вороння, перекотиполе небесне, шумерською мовою писане. рік прочиняється в космос, достоту оті ворота, ніби windows vista висне.
і я вірю, що ця наша осінь, ця наша амброзія (ми бОги, нехай і злиденні) досить принесе нам любові й світла, і хоч вірш цей на мене не схожий - let it be, як співають the beatles.
© на безрим'ї і ритм - рима! підписуйтеся на паблік http://vk.com/karma_militia http://schaslyvyj.livejournal.com/ http://facebook.com/schaslywyj
|
|
| |