Субота, 21.10.2017, 03:07
Вітаю Вас Гість | RSS
Головна | сад. леонова, 22, комсомольськ-на-дніпрі - Форум | Реєстрація | Вхід
Меню сайту
Форма входу
Пошук
Міні-чат
50
Друзі сайту
Статистика
sevama
[ Нові повідомлення · Учасники · Правила форуму · Пошук · RSS ]
Сторінка 1 з 11
Модератор форуму: zharzhaylo 
Форум » ТВОРИ » Михайло Жаржайло » сад. леонова, 22, комсомольськ-на-дніпрі
сад. леонова, 22, комсомольськ-на-дніпрі
zharzhayloДата: Субота, 23.03.2013, 21:13 | Повідомлення # 1
брунька
Група: Модератори
Повідомлень: 70
Статус: Offline
сад 
трьома яблунями попідтинню - 
велсі сніжний кальвіль білий налив 
молоді саджанці - 
яскраве чарівне наддніпрянське 
черешня яку я знав як черешню 
повстяна вишня і просто вишня 
айва 
алича справжня та алича схрещена зі сливою 
просто слива 
кизил 
південна та західна стіни будинку 
овиті кардиналом і королевою виноградників 
дві груші бере бокс та улюблениця клапа 
найвище дерево у кварталі вище за шовковиці і навіть тополі 
горіх ніби зелена повітряна куля 
що не могла злетіти 
нависав над верандою 

я пам'ятаю їх усіх поіменно 
на дотик і запах 
знаю що по-справжньому їх люблю 
і вмію з ними говорити 
і досі коли кажуть груша - я згадую нашу клапу 
коли кажуть черешня - згадую нашу черешню 
коли кажуть горіхи - отже наші горіхи 
черешня часто плакала 
яблуні ніби молоді жінки з колясками 
а груші з груш падали у барвінок і витікали назовні наче свічки 
а горіхи з горіха розбивалися ніби хрущі об гасовий ліхтар 

у високому шиферному паркані дірки від куль 
однієї ночі в сусідів було вчинено замах на чоловіка із прізвищем батурин 
стріляли з ґанку кулі пройшли навиліт крізь наш паркан 
і крізь наш горіх що біля східної стіни 
і коли говорять про гетьманську столицю 
я думаю лише про горіх 
кажуть  
рани загоюються 
але з року в рік як він жив і продовжував рости 
осипаючись плодами листям і павутиною 
рани від куль виростали разом із ним 

і під ним невдовзі зіграв на справжньому саксофоні 
вусатий дядько з кумедними пальцями 
і золоте тіло інструмента було вкрите виразками і пухирцями 
немов отворами від куль 
і досі коли грають джаз я думаю про одне - про горіх 
у дворі я ловив величезних зелених коників 
і дмухав їм до ротів уявляючи що вони саксофони а отже - горіхи 
і так вони росли стручкові немов квасоля разом із кардиналом 
уздовж західної стіни  

а потім одного дня мене повели до церкви хрестити 
самі не знали навіщо але повели занурили у воду 
аж так що й донині не люблю пірнати 
мені дали хрестик котрий приємно холодив мої груди 
і живіт коли у спекотні дні гуляв у саду 
я любив гратися хрестиком 
мусолити його пучками пальців 
бо він був приємний на дотик 
і це стало звичкою способом зосередитися 

а згодом порвався ланцюжок 
але я не помітив цього 
і за звичкою бавлячись
чимось холодним у себе біля серця 
сидячи в затінку черешні котра саме заплакала 
у долоні відчув гострий біль 
за всіма відчуттями схожий на смак недостиглої 
проте солодкої груші 

коли я бачу розп'яття  
то думаю про осу яка мене тоді вжалила 
коли я у храмі заплющую очі  
то згадую тільки наш сад 
а особливо горіх 
рани якого і досі ростуть разом із ним


© на безрим'ї і ритм - рима!
підписуйтеся на паблік http://vk.com/karma_militia
http://schaslyvyj.livejournal.com/
http://facebook.com/schaslywyj
 
Форум » ТВОРИ » Михайло Жаржайло » сад. леонова, 22, комсомольськ-на-дніпрі
Сторінка 1 з 11
Пошук:

Сайт управляється системою uCozCopyleft Sevama © 2007-2017
Економічна освіта