| zharzhaylo | Дата: Субота, 23.03.2013, 21:13 | Повідомлення # 1 |
|
брунька
Група: Модератори
Повідомлень: 70
Статус: Offline
| сад
трьома яблунями попідтинню -
велсі сніжний кальвіль білий налив
молоді саджанці -
яскраве чарівне наддніпрянське
черешня яку я знав як черешню
повстяна вишня і просто вишня
айва
алича справжня та алича схрещена зі сливою
просто слива
кизил
південна та західна стіни будинку
овиті кардиналом і королевою виноградників
дві груші бере бокс та улюблениця клапа
найвище дерево у кварталі вище за шовковиці і навіть тополі
горіх ніби зелена повітряна куля
що не могла злетіти
нависав над верандою
я пам'ятаю їх усіх поіменно
на дотик і запах
знаю що по-справжньому їх люблю
і вмію з ними говорити
і досі коли кажуть груша - я згадую нашу клапу
коли кажуть черешня - згадую нашу черешню
коли кажуть горіхи - отже наші горіхи
черешня часто плакала
яблуні ніби молоді жінки з колясками
а груші з груш падали у барвінок і витікали назовні наче свічки
а горіхи з горіха розбивалися ніби хрущі об гасовий ліхтар
у високому шиферному паркані дірки від куль
однієї ночі в сусідів було вчинено замах на чоловіка із прізвищем батурин
стріляли з ґанку кулі пройшли навиліт крізь наш паркан
і крізь наш горіх що біля східної стіни
і коли говорять про гетьманську столицю
я думаю лише про горіх
кажуть
рани загоюються
але з року в рік як він жив і продовжував рости
осипаючись плодами листям і павутиною
рани від куль виростали разом із ним
і під ним невдовзі зіграв на справжньому саксофоні
вусатий дядько з кумедними пальцями
і золоте тіло інструмента було вкрите виразками і пухирцями
немов отворами від куль
і досі коли грають джаз я думаю про одне - про горіх
у дворі я ловив величезних зелених коників
і дмухав їм до ротів уявляючи що вони саксофони а отже - горіхи
і так вони росли стручкові немов квасоля разом із кардиналом
уздовж західної стіни
а потім одного дня мене повели до церкви хрестити
самі не знали навіщо але повели занурили у воду
аж так що й донині не люблю пірнати
мені дали хрестик котрий приємно холодив мої груди
і живіт коли у спекотні дні гуляв у саду
я любив гратися хрестиком
мусолити його пучками пальців
бо він був приємний на дотик
і це стало звичкою способом зосередитися
а згодом порвався ланцюжок
але я не помітив цього
і за звичкою бавлячись
чимось холодним у себе біля серця
сидячи в затінку черешні котра саме заплакала
у долоні відчув гострий біль
за всіма відчуттями схожий на смак недостиглої
проте солодкої груші
коли я бачу розп'яття
то думаю про осу яка мене тоді вжалила
коли я у храмі заплющую очі
то згадую тільки наш сад
а особливо горіх
рани якого і досі ростуть разом із ним
© на безрим'ї і ритм - рима!
підписуйтеся на паблік http://vk.com/karma_militia
http://schaslyvyj.livejournal.com/
http://facebook.com/schaslywyj
|
| |
| |
