| zharzhaylo | Дата: Неділя, 15.01.2012, 15:07 | Повідомлення # 1 |
|
брунька
Група: Модератори
Повідомлень: 70
Статус: Offline
| будинки заселені щойно - неначебто немовлята,
а коли підростають з ними квадратні метри,
грубішають звуки, дорослішають прокляття,
оргазми постануть лайками, а отже – мовою мертвих.
коліщата годинників змушені мати зуби:
жувати самих себе, а також собі подібних,
от як ти тут сидиш опівночі, цідиш зупу,
маєш досі старий механічний будильник –
завтра рано вставати і бігти, бо треба їсти,
жувати, мов жуйку, час, заробляти якусь копійчину.
а потім шукати пригод, блукати до смерку містом,
романтики вже нема, бо під’їзди зачинені,
а друзі й коханки роз’їхались – в естонію, в штати, в червень.
а удома тебе зігріє не батарея, однак, опалення –
ціле військо пляшок, спустошених за вечерею –
сьогодні чекай на іншу, на більшу встократ навалу.
ти слухатимеш сусідів, танцюватимеш їхні фільми,
ти чекатимеш місяці – на повернення свого чуда.
писатимеш з дня у день, і вийде із того діло.
а вона повернувшись, з тобою уже не буде.
улітку горіли вулкани, достоту прадавня тера.
ви мріяли про гурзуф, роман-кош, ай-петрі,
про те, як застрелять мера.
утім, вже самі говорили, ніби мовлять самотні мертві.
© на безрим'ї і ритм - рима!
підписуйтеся на паблік http://vk.com/karma_militia
http://schaslyvyj.livejournal.com/
http://facebook.com/schaslywyj
|
| |
| |
