| Татарівна | Дата: Вівторок, 17.07.2012, 11:07 | Повідомлення # 1 |
 брунька
Група: Модератори
Повідомлень: 70
Статус: Offline
| Розтратити все і монетку в фонтан – до побачення
Це місце так манить і буде у нас дежавю…
Я знаю, що потім проситиму в себе пробачення
За сонце, що не заховала у душу свою…
За віти столітніх дерев, що до Бога – сходинами,
За тепле повітря вином і зорю маяка,
За те, що була я недовго в цім парку людиною,
Яка ще чекає і вірить потроху яка…
Меди не погіркли, меди затверділи у камені,
Я вчула що солод зостався – і я віднайду…
А квіти граната ввірвались палаючим знаменем
І тихим знаменням в життя і в мою суєту
Байдуже, якії в картини обводи,
Аби малювання майстерне.
|
| |
| |
