Татарівна | Дата: Вівторок, 17.07.2012, 11:07 | Повідомлення # 1 |
брунька
Група: Модератори
Повідомлень: 70
Статус: Offline
| Розтратити все і монетку в фонтан – до побачення Це місце так манить і буде у нас дежавю… Я знаю, що потім проситиму в себе пробачення За сонце, що не заховала у душу свою…
За віти столітніх дерев, що до Бога – сходинами, За тепле повітря вином і зорю маяка, За те, що була я недовго в цім парку людиною, Яка ще чекає і вірить потроху яка…
Меди не погіркли, меди затверділи у камені, Я вчула що солод зостався – і я віднайду… А квіти граната ввірвались палаючим знаменем І тихим знаменням в життя і в мою суєту
Байдуже, якії в картини обводи, Аби малювання майстерне.
|
|
| |