Субота, 19.08.2017, 20:48
Вітаю Вас Гість | RSS
Головна | Амарант - Форум | Реєстрація | Вхід
Меню сайту
Форма входу
Пошук
Міні-чат
50
Друзі сайту
Статистика
sevama
[ Нові повідомлення · Учасники · Правила форуму · Пошук · RSS ]
Сторінка 1 з 11
Модератор форуму: Антонина 
Форум » ТВОРИ » Антоніна Спірідончева » Амарант (вірш)
Амарант
АнтонинаДата: П`ятниця, 11.01.2013, 11:42 | Повідомлення # 1
брунька
Група: Модератори
Повідомлень: 33
Статус: Offline


Що за гріх цей красунчик-хлопець
Учинив, щоб нести розплату:
Розчинитись у сні-потоці
І прокинутись амарантом?
Щоб завмерти у серці саду,
Скостенілі підняти віти?
За насилля, погорду, зраду –
Сухарем серед ніжних квітів
Він стовбичить? Стрункий, м’язистий,
У шорсткій, мов короста, шкірі.
В обважнілих бордових кистях
Шарудять насінини зрілі…
Вже за обрій сідає сонце,
І свій лет зупиняє літо.
В нім живе іще юний хлопець,
Чиє тіло у стебла влите.
А від вітру свербіж у кистях,
Горобців налетіла зграя…
Він все думає: хто ж так мститься?
І що сталось в ту ніч – не знає!

У росі весь прокинувсь вранці,
І якась генетична пам’ять
Нагадала про індіанців,
Як ті «їжу богів» збирають
З його кетягів сухостійких,
Щоб в муку перетерти зерня
І всипати у страви – втіха,
Омолодження сили верне…
Пригадалися давні греки,
Що узріли безсмертя символ
В амаранті. Плодючий! Спеки
Не боїться – ото рослина!
Африканці та азіати
Знай, харчуються з віку й роду
Калорійністю амаранта,
Ним живуть… Він всміхнувся гордо.
Всюди в світі – в хлібах і кашах
Його зерна, в супах й салатах –
Його листя, сік, чай – у чашах,
Ще й лікуються амарантом!..
Та згадав, як з його породи
І зелених братів, й багряних
Європейці в своїх городах
Викидають із бур’янами.
Подививсь і на себе – хтивий,
Пишні кетяги, мов гранатні.
Ех, він просто – декоративний,
Найбезплідніший з амарантів!

Що ж з ним сталось, з рослино-богом,
Що скотивсь в бур’яни із трону?
Що зробив він лихого, злого,
Що червоні соки холонуть?
Сліз сухих насінини чорні
Впали долі. Ну в чому ж винен
Цей розквітлий, стрункий? Ну в чому
Завинив амарант-людина?
І які паралелі долі
Пронеслися йому повз вічі?
Пнеться сильний глибокий корінь
До безсмертя – хоч однорічний…
Тільки дмухає осінь тугу,
Вже у гронах рясних, гранатних
Гріють крила півсонні мухи –
Ще недовго буть амарантом…
Чи прокинеться знову хлопцем?
Чи для нього, у стеблах скутім,
Все закінчиться в цьому році?..
Невідомість, відчай, спокута…

2013 р.
Прикріплення: 9885855.jpg(24Kb)
 
Форум » ТВОРИ » Антоніна Спірідончева » Амарант (вірш)
Сторінка 1 з 11
Пошук:

Сайт управляється системою uCozCopyleft Sevama © 2007-2017
Економічна освіта