Дата: Четвер, 19.01.2012, 20:05 | Повідомлення # 1
брунька
Група: Модератори
Повідомлень: 11
Статус: Offline
Образ чомусь розмитий, як силует в тумані. Вірші свої гортаю – чути паперу хруст. Слово звучить луною, фрази висять останні. Втратили міру двоє. Де той здоровий глузд? Вліво і вправо столу - вірші тобі та інші. Губить фрагменти пам'ять – те, що було твоє. Грубо сказали змісти. Двоє у фразах грішні. Слово лікує душу. Слово колись уб’є.
Шелест паперу в тиші - гулом по всій кімнаті. Тиша до сліз болюча. Тиша - незвичний стан. Запах весни із вікон. Ми ж у боргу, в розплаті. Осені вічні бранці. В ній перейшли за грань… 17.04.10.
