Дата: Середа, 18.01.2012, 13:46 | Повідомлення # 1
брунька
Група: Модератори
Повідомлень: 54
Статус: Offline
Осінь зриває вогні сивочолим вершником- Листя згорає. Мене обтікає час. Ви по душі, по моїй, вишивали хрестиком, Так небуває- неначе не знаю вас.
Вільні гілки від свободи тепер утомлені Бавляться з вітром, якого немає-зник. Ви по душі, по моїй, вишивали золотом,- Це не прикрасить її надсамотній крик.
Небо на склі намалює картину краплями, Очі закрию, щоб бачити знову вас. Душу мою ви хотіли зробити кращою, Тільки не знали, що я це робив не раз...